Блог · Wedgwood Jasperware · Неокласика
Хто заселив сині вази? Справа Флаксмана.
Розслідування рельєфів, які пережили своїх творців на 250 років — і досі підозріло добре виглядають
Блакитний підозрюваний.
Цукорниця Wedgwood Jasperware Pale Blue з кришкою, античні сцени, білий рельєф, Англія.
Уявіть сцену: вітрина антикварного ринку, Лондон, 1980-ті. Серед купи мідних чайників і вицвілих листівок стоїть вона, синя, матова, абсолютно незворушна. Ваза Wedgwood Jasperware з білими рельєфними постатями, які кудись поспішають у античних драпіровках. Хто ці люди? Куди вони йдуть? І чому виглядають так, наче щойно вийшли з давньогрецького театру?
Відповідь, як і годиться у будь-якому пристойному детективі схована в імені скромного скульптора, якого більшість покупців ніколи не чули. Джон Флаксман. Ось хто «заселив» Wedgwood Jasperware білими мешканцями і ось чому без нього ці вази виглядали б так само порожньо, як холодильник холостяка.
Джон Флаксман: геній із кульгавою репутацією в нащадків.
Народжений 1755 року в Йорку, Джон Флаксман із дитинства компенсував кволе здоров'я силою уяви. Поки однолітки ганяли обручі, він ліпив із глини і читав Гомера, заняття, що зрештою виявилися надзвичайно практичними. У 1775 році двадцятирічний скульптор познайомився з Джозайєю Веджвудом і почалася одна з найпродуктивніших ділових дружб в історії британського декоративного мистецтва.
Флаксман мав рідкісний дар: він умів перекладати складні наративи, гомерівські епоси, езопові байки, сцени з Данте, у чіткі, елегантні лінії, зрозумілі навіть людині без університетської освіти. Його стиль називали «лінеарним», мінімум деталей, максимум виразності. Саме це і потрібно було рельєфу на глині: жодних надмірностей, лише силует і жест.
Документи свідчать: з 1775 по 1787 рік Флаксман регулярно виставляв рахунки Wedgwood за «моделі» — так тоді називали воскові або глиняні прообрази рельєфів. Встановлено понад 300 задокументованих дизайнів, хоча не всі підписані — майстер продавав права на роботу, а не на ім'я. Типова вікторіанська угода: ти отримуєш гроші, вони отримують безсмертя твоїх образів.
У 1787 році Флаксман поїхав до Риму і там його вже чекала слава набагато гучніша. Його ілюстрації до Гомера, Есхіла та Данте стали культовими по всій Європі. Але для нас важливіше інше, образи, народжені в цьому римському мистецькому натхненні, частково повернулися назад до Wedgwood у вигляді нових рельєфів.
Ваза-урна Wedgwood Jasperware з ручками, блакитний джаспер, античний барельєф, Англія, вінтаж.
«Флаксман не прикрашав вази, він населяв їх цивілізаціями, що вже зникли, але не забули гарно одягатися»Кураж Деко · власне розслідування
Що саме зображено: розкриваємо «досьє» на кожну сцену.
Банка для тютюну Wedgwood Jasperware, Tobacco Jar, блакитний джаспер, Англія
Тепер до справи. На Wedgwood Jasperware зустрічається кілька стійких груп сцен. Частина з них безпосередньо флаксманівські, частина від інших майстрів (Вільям Хакер, Генрі Вебб, Леді Темплтаун), але загальний «дух лінії» задав саме Флаксман. Ось головні «підозрювані» у вашій колекції:
Апофеоз Гомера.
Найвідоміша сцена, натхнена античним рельєфом зі збірки Таунлі. Поет сидить, богиня Слави вінчає його лаврами, муза Поезії стоїть поряд. Флаксман скопіював загальну композицію, але «очистив» її від зайвих персонажів. На синіх вазах ця сцена читається з першого погляду, мовчазна тріумфальна церемонія.
Жертвоприношення на вівтарі (Музи).
Три-чотири постаті у довгих хітонах здійснюють ритуал біля вівтаря або треножника. Іноді одна з них грає на лірі. Це класична сцена прославляння мистецтв, улюблена тема Флаксмана. Саме таку сцену можна побачити на зелених скриньках Jasperware з серії «Муз і муз».
Амури та алегорії кохання.
Купідон із луком, крилатий амур із квітами, група путті навколо вогнища, ці сцени зустрічаються переважно на маленьких бутонницях і скриньках для прикрас. Флаксман запозичив їх із римських камей і геліогравюр. Легкі, грайливі і за цією грайливістю ховається серйозна іконографічна традиція.
Танець Годин та Зефір і Флора.
Богині пір року або часу у вільному русі хорея, священний танок. Зефір (бог вітру) наздоганяє Флору (богиню квітів). Ці сцени вирізняються відчуттям руху, навіть динаміки, рідкість для статичного рельєфу. Одна з «фірмових» тем Флаксмана, де його лінеарна техніка особливо виразна.
Три Грації.
Агла́ія, Єфросі́на, Та́лія, три сестри, уособлення Краси, Радості й Процвітання. Зображені разом, узявши одна одну за руки або плечі. Один із найдавніших античних мотивів, який Флаксман переосмислив у суворо класицистичній манері, без зайвої сентиментальності. Улюблена сцена на медальйонах.
Жертва Миру (Sacrifice to Peace).
Урочиста процесія: жриця несе на голові кошик із квітами, два амури супроводжують її, веде жертовну тварину хлопець. Ця сцена, одна з найпопулярніших на темно-синіх Jasperware «Портленд Блю». Саме цю процесію ми бачимо на старовинній бісквітниці з металевою кришкою.
Особливий інтерес становить темно-синій Jasperware (Portland Blue) з металевою фурнітурою — бісквітні горщики, чайниці та вази кінця XIX — початку XX ст. Синій тут насичений, майже кобальтовий, і рельєф на ньому сприймається інакше — не як витончений камей, а як справжня монументальна фреска. Якщо на вашому горщику є метал (срібло або посріблений метал) і синя глина з рельєфом — майже напевно це вікторіанська антикварна річ, а не сучасна репліка.
Чому ці образи не старіють.
Скринька, Wedgwood Jasper, Англія
Є щось незбагненне в тому, як рельєф Флаксмана «тримає» погляд через 250 років. Мистецтвознавці кажуть, справа в «архетипічній простоті». Але є й інша версія: Флаксман малював не людей, він малював стани. Жриця несе дари, це не жриця, це Вдячність. Амур із квітами — це не хлопчик-путті, це Весна. Танцюючі Грації, не конкретні богині, це Гармонія у чистому вигляді.
Юнг назвав би це активацією колективного несвідомого. Коли ваша рука торкається синьої матової поверхні Jasperware і пальці знаходять ці білі постаті у бороздах рельєфу, щось у вас впізнає їх. Не як конкретні персонажі грецької міфології, а як щось значно давніше й важливіше.
Флаксман, до речі, був членом Шведенборгіанської церкви, містичної протестантської течії, що вірила у пряме спілкування між матеріальним і духовним світами. Можливо, саме тому його постаті виглядають так, ніби стоять одночасно у двох вимірах: у грецькій античності і у вашій вітальні.
Чому саме Флаксман? П'ять причин, які вирішили все.
Скринька, Wedgwood Jasper, Англія
Веджвуд міг замовити рельєфи будь-кому, у Лондоні 1775 року вистачало декораторів, готових малювати античні сцени. Але він вибрав Флаксмана. І ось чому це рішення виявилося геніальним:
1. Лінеарна чіткість, ідеальна для рельєфу.
Флаксман мав природний дар до контурного малюнку. Його постаті ніколи не «тонуть» у тлі — вони завжди чітко читаються як силует. Для рельєфу з білої маси на кольоровій поверхні це критично: жодної плутанини, жодного «а що тут зображено?».
2. Глибоке знання античних джерел.
Флаксман не вигадував, він досліджував. Камеї, фрески Геркуланума, грецькі вази, давньоримські рельєфи, все це було його робочим матеріалом. Веджвуд міг бути певен: освічений покупець побачить у рельєфах впізнавані образи, а не вигадку підмайстра.
3. Здатність до наративу.
Більшість декораторів давали «красиві картинки». Флаксман давав історії. Навіть маленька скринька з трьома постатями у нього це цілий акт античної трагедії або комедії, стиснутий до п'яти сантиметрів рельєфу.
4. Розуміння масштабу.
Флаксман умів «зменшувати» монументальне без втрати суті. Його «Апофеоз Гомера» на медальйоні діаметром 10 см справляє не менше враження, ніж той самий мотив на стелі палацу. Це рідкісний дар.
5. Взаємна повага.
Веджвуд і Флаксман листувалися роками. Веджвуд ставився до митця як до рівного — незвично для епохи, коли художника сприймали приблизно як кваліфікованого столяра. Ця повага давала Флаксману свободу, а свобода давала шедеври.
«Джозайя Веджвуд знав: вічність коштує дорожче, ніж найкращий кобальт — але Флаксман готовий був продавати її за розумною ціною»Іронічне резюме розслідування
Як розпізнати справжню Wedgwood Jasperware з флаксманівськими рельєфами.
Тарілка Wedgwood Jasperware блакитна з білим барельєфом, неокласика, Англія, в оригінальній коробці.
Гаразд, детективна частина завершена. Тепер практична. Якщо ви тримаєте в руках предмет Wedgwood Jasperware і хочете зрозуміти, що на ньому зображено і наскільки він цікавий — ось простий алгоритм:
Крок 1. Подивіться на постаті: вони лінеарні, чіткі, без зайвих деталей? Якщо так, скоріш за все, це або безпосередньо флаксманівський дизайн, або сильно ним натхненний.
Крок 2. Знайдіть марку на дні: «WEDGWOOD» (без «&» і без «Co.» — до 1891 року), «WEDGWOOD ENGLAND» (після 1891), або тризначний код дати (після 1860). Це допоможе приблизно датувати виріб.
Крок 3. Просто насолоджуйтесь — Флаксман однаково б схвалив.
Найчастіші запитання про Wedgwood Jasperware
Джерела
- Reilly, R. Wedgwood. Macmillan, 1989. — Фундаментальна двотомна монографія з каталогом форм і декорів.
- Bindman, D. Flaxman. Thames and Hudson, 1979. — Найповніша монографія про скульптора, включаючи його роботи для Wedgwood.
- Irwin, D. John Flaxman 1755–1826: Sculptor, Illustrator, Designer. Studio Vista / Christie's, 1979.
- British Museum Collection. «Apotheosis of Homer plaque, Wedgwood». britishmuseum.org
- Raeburn, M. (ed.) The Classical Tradition in British Art 1650–1850. British Museum Publications, 1976.
Флаксман уже намалював — залишилося тільки обрати.
Вінтажний Wedgwood Jasperware з британських колекцій · особисто відібраний · з описом кожної сцени






